СТАРИЙ ДІМ

Я не люблю поламаних замків,
беззахисних дверей із протягом забави.
Минуле клацає сталевими зубами,
ховаючись у затінках кутів.

Навіяна чиясь невидима присутність
на тишу дому накладає нову сутність.

Коли минувшини неквапний крок
з рипучим стогоном відтворюють мостини,
зітхаючи, прошепотять старезні стіни,
що в світі має все і час, і строк.

Здригнеться полум'я свічі на підвіконні,
коли крізь шибу морок простягне долоні.

Майне на сходах невиразна тінь,
подоба людських рис прозоріє хмаринно.
Тремтячий заклик рук, розгорнутих, як крила -
не спить душа у другому житті.

Розтанула межа між дійсним і містичним...
А дім мовчить про долі драматичні.

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход